Бражники і міфологія

Метелики-бражники відносяться до числа великих або середніх по величині представників загону лускокрилих. Запам'ятавши вигляд одного з них, легко дізнаєшся і всякого іншого бражника. Тіло цих метеликів велику, щільне, обтічне для повітряних потоків. Сильно розвинена груди — адже в ній знаходяться потужні крилові м'язи — плавно переходить в заостряющееся на кінці черевце. У підсумку все тіло набуває форму якогось снаряда або ракети. І взагалі, на відміну, наприклад, від пядениц з їх тонким тільцем-паличкою бражники здаються як би добре відгодованими і вгодованими. Недарма, мабуть, одного з них - рожевого або малого винного бражника, Карл Лінней охрестив ім'ям порцеллюс (Deilephila porcellus), тобто «порося». Дорослі бражники — одні з найшвидших літунів в світі комах. Вузькі і довгі, короткі передні і задні крила дозволяють їм пересуватися з дуже великими швидкостями. Кілька разів вченим вдалося заміряти швидкість стрімко летять бражников. Вона досягала 14-15 метрів в секунду або 50-55 кілометрів на годину! При цьому, якщо більшість метеликів літають безшумно (для нашого вуха, звичайно), то бражників можна і почути. Їх працюють крила видають низьке гудіння, що нагадує приглушений вентилятор. Це й зрозуміло: в протилежність брюквеннице або махаону, яке здійснює в польоті 5-6 помахів в секунду, бражник глазчатый здійснює 37-41 помах, а інші бражники навіть до 85. Мало цього, бражники, подібно деяким мухам і перетинчатокрилих, освоїли вищий тип льотного мистецтва — так званий стоячий або надзвичайно зворушливий політ. При цьому комаха як би завмирає в повітрі і лише два «хмарки» з боків його тіла видають відчайдушну роботу крил. Зависання в повітрі — це не примха і не насолода. Для бражників така особливість польоту пов'язана з харчуванням. Справа в тому, що ці метелики харчуються солодким нектаром, не сідаючи сам квітка, а на льоту. Немов жующий на ходу або стоячи і поспішає у справах осіб. Тільки бражники нікуди не поспішають, а харчуються в польоті тому, що їм так зручніше. Виявляється, бражники, як і птахи-колібрі, пристосувалися добувати нектар з квіток з дуже глибокими віночками. Деколи віночок ускладнений ще й особливим відростком - шпорцем, і тільки на дні останнього розташовані нектарники. Щоб дістати нектар з такої глибини, потрібен довгий хоботок. Саме він і характерний для більшості бражників. Коли метелик знаходить квітку і застигає над ним трепещущем польоті, скручений досі хоботок розпрямляється і опускається всередину квітки. Якщо нектар виявлено, за хоботка він потрапить всередину бражника. Ну чим не сучасний літак, який виробляє дозаправку в повітрі з іншого літака! Надзвичайно еластичний, гнучкий хоботок бражників зазвичай по довжині відповідає глибині розташування нектару в відвідуваних метеликами кольорах. Довжина хоботка іноді просто вражає. Відміряйте, наприклад, відстань в 30 сантиметрів і уявіть, що такої довжини хоботок має живе на острові Мадагаскар бражник Моргана (Xanthopan morganii). Зрозуміло, такого хоботка відповідає і квітка: один з видів мистецтв орхідей «ховає» свій нектар у гігантських квітках на глибині 25-30 сантиметрів. Запилювач цієї орхідеї — бражник Моргана. Збіг глибини віночка і довжини хоботка метелики гарантує рослині запилення, а комасі — їжу. Втім, правила без винятків рідкісні. Так і у бражників є види, присаживающиеся на квітки для трапези. А є й такі, які в дорослому стані взагалі не харчуються. Їх хоботки недорозвинені. Не менш ніж метелики, цікаві гусениці бражників. Багато з них мають довгий, вигнутий вгору і назад відросток на 8-му сегменті черевця. Його називають «рогом». За цей «ріг» англійці називають гусениць бражників «hornworms», що означає «рогаті черв'яки». Зустріти таких «хробаків» можна на самих різних деревних і трав'янистих рослинах. Вони харчуються вдень, а деякі, будучи потревоженными, приймають загрозливі пози. Найбільше відома загрозлива поза гусениці південноамериканського бражника Орнатус (Hemeroplanes ornatus). Лякаючи ворога, вона стає точнісінько схожою на маленьку кобру: передній кінець тіла піднятий і розширено, на ньому чітко видно плями-очі, а сама гусениця розгойдується, подібно очкової змії. Деяким, однак, така поза гусениці нагадує фігуру застиглого сфінкса. Зимують бражники у стадії лялечки, яка теж зазвичай має «ріг». А заляльковування відбувається в землі або в підстилці під пологом лісу. Сімейство Бражники має тропічне походження і у всьому світі налічує понад 1200 видів. Ці нічні метелики і тому досить рідко попадаються на очі. Володіючи чудово маскує забарвленням крил, вони проводять день, як правило, сидячи на стовбурах або листках рослин і лише з настанням сутінків пожвавлюються. Тоді їх можна побачити навіть у садах. Як казкові привиди з'являються вони раптом над квітками рослин, завмирають над ними на кілька миттєвостей і миттєво зникають. А навколо наступає ніч, і все здається незвичайним і загадковим...   Всякий, хто взяв на себе працю зазирнути у світ метеликів-бражників, не може не помітити його дивовижною загадковості. Це, насправді, незвичайні метелики. І міфологічні імена підходять до них як не можна до речі. Перший виділений рід бражників (Sphinx) був названий Карлом Ліннеєм ім'ям Сфінкса. Згодом рід Сфінкс (до нього належать бражники сосновий і бузковий) дав назву всьому сімейству і тепер сімейство Бражники називається по-латині Сфингиды (Sphingidae). Сфінкси — міфічні істоти з тілом лева і головою людини — були відомі ще стародавнім єгиптянам. Їх кам'яні статуї чудово збереглися і до наших днів. У Греції називали Сфінксом цілком певна істота. Бражник-прозерпіна (Proserpinus proserpina) теж має міфологічну тезку. Він носить ім'я богині підземного світу, царства тіней і темряви. Дівчиною вона була викрадена володарем царства мертвих Аїдом (Плутоном). Щоб назавжди прив'язати до се6е Прозерпіну, Аїд примусив її проковтнути зерна граната — символ непорушного 6рака. Але Прозерпіна не забула землю і часто допомагає її мешканцям. І ще три види бражників нагадують нам стародавній світ. Вірніше, давню географію. Бражники подмаренниковый, бузковий і молочайный носять латинські назви, які в перекладі означають «гальський» (Hyles gallii), «лігурійський» (Sphinx ligustri) і «нікейський» (Hyles нікеї). Як відомо, Галлією в стародавньому світі називали величезну країну, приблизно охоплює сучасні Франції і Бельгії. Лигурией називали область у західній частині Галлії, а столицею Лігурії було місто Нікея. Hyles gallii Sphinx ligustri Hyles нікеї